Письмо і Традиція

Хоча Віросповідання часто вказують на місця узгодження із ранніми церковними отцями вони також і різноманітно їх критикують. Їхнє ставлення таке, що церковних отців не можна сприймати en bloc. Ті не були непомильними; і як люди вони робили помилки; їхні погляди часто відображали серйозний брак злагоди. Оскільки багато отців будували із «сіна та соломи» на правдивому фундаменті -- Христі, їхні твори не можуть довго існувати (Ап VII 20 ф.). Жоден церковний отець не є непомильним, навіть найкращий з них всіх -- Августин; його також критикують, коли він висловлює погляди, суперечливі Божому Слову. Ці та подібні спостереження вимагають розум, здатний на історичний критицизм; і реформатори мали цю здатність. Стосовно таїнства спокути і посади проповідування вони відкрили, що це було розвинуто пізніше і розглядали як очевидне відхилення від Письма. Вони також дотримувалися того, що слово «сповідання» втратило своє первинне значення та важливість. Єпископські обов’язки все збільшувалися із плином століть як і кількість таїнств, яких поступово стало аж сім. Лютер та Меланхтон погоджувалися із гуманістами Еразмом і Лоренцо Ваніллою в тому, що Дионісій Ареопагський, це псевдонім чоловіка, який жив значно пізніше, аніж той Дионісій, що зазначається в Діях 17:34. Вони також критикували інших авторів, котрим помилково приписували книги, яких вони насправді не могли написати.

"Письмо і Традиція в Лютеранських віросповіданнях", ГОЛЬСТЕН ФАГЕРБЕРГ

"Усе Богослов'я - це Христологія", Девід П. Скаер

Для лютеран центральна доктрина – це виправдання. Це та доктрина, на якій, як кажуть, «церква стоїть або падає». Виправдання діє у проповіді Закону і Євангелія. Цей принцип вважає, що Християнин – це одночасно праведник і грішник; тобто, допоки він живе, він одночасно засуджений Законом, як невіруючий, і проголошений праведним у Христі. У цій схемі Євангеліє, послання спасіння у Христі, - це Боже Слово у тому смислі, в якому ніколи не може бути Закон, як засудження. Євангеліє – це останнє слово Бога не лише тому, що Воно йде за Законом, але й тому, що це правдиве об’явлення Самого Бога. Закон – це Боже «opus alienum», діло, яке Він чинить задля спасіння грішника.

"All Theology Is Christology" How Does Every Passage of Scripture Reveal Christ?", David P. Scaer

Переображення Господнє

І сказав Він до них: Поправді кажу вам, що деякі з тут приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі. А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі... Бо не знав, що казати, бо були перелякані. Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся! І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне. (Мр. 9:1-9)