Із проповіді Мартіна Лютера (Неділя по Різдві)

Якби Йосип з Марією складали собі враження про щось із зовнішнього вигляду, тоді вони вважали б Христа лише бідним дитятком. Але вони не звернули увагу на зовнішній вигляд, а з правдивою вірою припали до слів Симеона, отримавши від них задоволення. Тому ми також повинні відкласти убік усі наші відчуття, коли роздумуємо про Божі діла, і горнутися лише до Його слів для того, щоб наші очі та відчуття не змогли нас звести на манівці.
Насправді, той факт, що вони отримали від слів Симеона задоволення, згадується тут для того, щоб навчити нас про те, що Слово Боже ніколи не проповідується даремно, як ми про це читаємо в Іс. 55:11: «Так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх» (тобто, з уст посланців Божих) «порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав». Таким чином євангелист говорить про те, що Симеон подав сердечну і красиву проповідь Євангелія і чистого Божого Слова. Бо Євангеліє – це ніщо інше, як проповідь, головною темою якої є Христос, і яка називає Його Спасителем, світлом і славою для сього світу. Така проповідь сповнює серця віруючих радістю.
Але навіть хоча це була дуже красива і втішаючи проповідь, проте повірило лише кілька людей; більше того, якщо поглянути всередину храму, то можна побачити, що люди презирливо ставилися до неї, як до безглуздя. Одні молилися, інші робили ще щось, але ніхто не звертав увагу на Симеонові слова. Однак, Боже Слово повинно приносити результат. Ось тому були там і ті, хто прийняв цю проповідь з радістю і захопленням, а саме, - Йосип і Марія. Євангелист докоряє тут також невіру юдеїв, тому що все це сталося привселюдно у храмі. Там було багато людей, проте вони не повірили - їх бентежив той факт, що Спаситель був дитиною. Отже, звідси ми дізнаємося, що повинні радо слухати Боже Слово, тому що Воно неодмінно приносить гарний плід.

Complete Sermons of Martin Luther (Baker Book House Company, 2000)